|
| ...ДЕРЕВОРІЗЬБЛЕННЯ |
 |
|
Дереворізьблення
 Дереворізьблення стало в Україні одним із найбільш вишуканих і мистецьки досконалих видів художньої обробки деревини.
Як свідчать окремі уцілілі пам'ятки, деякі суто народні мотиви трапляються уже в дереворізьбах княжої доби. Після тривалого періоду занепаду в роки татарського лихоліття з XVI століття починається новий виток розвитку цього мистецтва. За часів розквіту козацької держави в XVII - XVIII століття народна дереворізьба в Україні вступає в період високого піднесення. Різьбленням прикрашались одвірки, сволоки, карнизи дерев'яних споруд, дерев'яні предмети господарського вжитку, меблі та хатнє обладнання, скрині, дерев'яний посуд, знаряддя праці та зброя, військове спорядження. Надзвичайно пишної декоративної досконалості сягає різьблення церковних іконостасів та інших предметів культового призначення. У цих розкішних поліхроматичних або золочених різьбах барокового стилю основою служить соковитий і вибагливий рослинний орнамент, що складається з майстерно стилізованих народних мотивів: виноградної лози, соняшників, мальв, троянд та ін. Ці композиції чудово пов'язуються з архітектурними елементами зазвичай багатоярусних іконостасів. Такі блискучі за художніми особливостями і технікою виконання рiзьби стають в епоху рококо ще більш ґрандіозними й імпозантними. До барокових і рококових орнаментальних форм і мотивів часто дуже вдало вкомпоновуються постаті святих, анґелів, путті та ін.
Доба класицизму й ампіру не витісняє цих барокових і рококових мотивів, а лише вносить до різьби більше зосередженості і спокою.
Дуже цікавими зразками народної дереворізьби є ручні та напрестольні хрести, патериці, свічники, панікадила, аналої, ківоти, надмогильні і придорожні хрести та ін.
На жаль, переважна більшість цих блискучих зразків народної дереворізьби світового значення у підрадянській Україні була розграбована і знищена російськими більшовиками у 1920-30-ті роки й тому існує лише у фраґментах, а також в описах і фотоґрафіях.
До середини ХІХ століття різьба на дереві досягла високого рівня розвитку на всіх українських землях, а надто ж на Полтавщині. У реґіональних особливостях орнаменту можна помітити більшу схильність до геометричних форм на Галичині і Волині, а в центральній Україні та на східноукраїнських землях - до орнаменту рослинного.
Цікавим феноменом української народної дереворізьби є гуцульська різьба, "золота доба" якої припала на середину ХІХ-го - початок ХХ століття. Найдавніші збережені її пам'ятки походять із XVII століття. Це були досить примітивні різьблені ікони - "образu". Але вже на початку ХІХ століття гуцульська дереворізьба, виявляючи великий поступ, наближається стилем до аналогічних зразків із Подніпров'я. Гуцульські вироби того часу охоплюють усі речі домашнього вжитку, а надто ж - церковне урядження. Із цієї останньої ґрупи слід виділити ручні "напрестольні" хрести із суворою конструкцією форми і дбайливим виконанням.
Традиційно прикрашались гуцулами такі предмети як топірці, пістолі, кріси, порохівниці і барильця. До середи ХІХ століття для цієї роботи використовували найпримітивніші інструменти - ніж, шило, цвяхи. Але вже із запровадженням Юрою Шкрибляком (1823-1885) токарської техніки мистецька й технічна досконалість виробів незмірно зросла. Цей майстер допомагав собі в роботі власноручно змайстрованими загартованими долітцями. Поруч із традиційними мотивами ("рєски", "кривульки", "ружя", "кучері", "сливки", "колоски", "розклині" і "хрещики"), що є дуже близькими до геометричного типу прадавніх писанкових прикрас, він вперше застосував новий вид прикрашання - інкрустацію дротиками, бляшками, "пацьорками" (кольоровими кораликами). Згодом сини Ю.Шкрибляка довели техніку інкрустації й інтарсії до справжніх вершин майстерності. У ХХ столітті значного поширення набуло також "пацьоркування" (інкрустування бісером), яке також було доведене гуцульськими майстрами до вищої досконалості. Народні дереворізьби з Гуцульщини стали вагомим досягненням українців у цьому виді декоративно-прикладного мистецтва.
Протягом ХХ столітті спостерігаємо два великі періоди розквіту народної дереворізьби й пожвавлення інтересу до народної різьби - у 1920-ті - на початку 1930-х років та у 1960-ті - 1970-ті роки. Сьогодні найбільшою популярністю користуються вироби з різьби на дереві із реґіону Карпат та кількох реґіонів Правобережжя.
|
|
