|
| НАРОДНИЙ ЖИВОПИС |
 |
|
 Народний живопис
Народний живопис Полісся - один з важливих компонентів духовної культури цього краю. Осмислення живопису як образотворчої частини загального обрядово-фольклорного цілого, семіотичний підхід до фактів живопису дає змогу проникнути в контекст його позасюжетних і позатематичних зв'язків, чіткіше визначити його ритуально-магічні та побутово-утилітарні функції. Однак вивчення народного живопису Полісся, зокрема іконопису та народної картини, потребує ще багато зусиль. Адже народний іконопис не був предметом систематичного збирання та вивчення, ще у XVIII-XIX ст. зазнавав утисків і переслідувань з боку офіційних церковних кіл. Протягом усіх років радянської влади народна ікона і картина не тільки не вивчалися, але навіть в окремі періоди заборонялися і знищувалися. До того ж сучасний стан справ із збиранням і вивченням образотворчого фольклору Полісся, порівняно із Середньою Наддніпрянщиною, Поділлям, Прикарпаттям, є значно гіршим і складнішим. Саме тому і в музеях, і в приватних зібраннях народна ікона і картина Полісся за кількістю значно поступається творам із інших регіонів. Причин цьому можна назвати кілька, серед яких основною, на нашу думку, є архаїчність фольклору Полісся, що, з одного боку, сприяє збереженню давніх дохристиянських фольклорно-обрядових традицій, а з іншого - обмежує і гальмує проникнення та варіативне продукування нових іконографічних факторів, зокрема й ікон. Відсутність багатства та розмаїтості народного образотворчого матеріалу у селах Полісся відзначали ті дослідники, які раніше відвідували села Полтавщини, Київщини, Поділля.
|
|
